Швейцарія, Женевське озеро
Помилуйтеся з мосту Монблан головною визначною пам’яткою Женеви – фонтаном Jet d’Eau. Дослівно це так і перекладається – струмінь води, яка підіймається в повітря на висоту майже 150 метрів. Як тільки перейдете міст, відшукайте зліва невеликий Англійський сад, в якому час відраховує всесвітньо відомий квітковий годинник. І тільки потім тримайте шлях на знаменитий північний берег (на поїзді або автомобілі дорога не займе понад півтори години). Насолодитися розкішним способом життя можна в Монтре. Зайдіть в кафе або ресторанчик, якими усипана набережна з видом на засніжені Альпи. Якщо розслаблений відпочинок з келихом вина вам не до душі, 40 хвилин неспішним кроком вздовж набережної або на кораблику до причалу Chateau-de-Chillon, і ви побачите найвідоміший замок у Швейцарії – Шильонський, оспіваний у романі Байрона. Милуватися панорамою Женевського озера найкраще з вершини гори Rochers-de-Naye – з Монтре поїзд ходить сюди щогодини: 55 хвилин їзди та ви опинитеся на вершині висотою 2042 м. Взимку тут можна покататися на лижах, а влітку погуляти по заповіднику з бабаками
Кенія, Уганда, Танзанія, Вікторія
Горили, злі крокодили … а ще жирафи, багато рідкісних птахів і величезні нільські окуні, найбільші у світі, зловити яких мріють всі завзяті рибалки з різних країн. Друге за величиною прісноводне озеро у світі ділять між собою три африканські держави – Кенія, Танзанія й Уганда. Попри те, що Кенії дісталася найменша його частина, тут найбільш розвинений водний транспорт, що сприяє подорожі по озеру, а точніше, по його островах. Недалеко від затоки Хома найцікавіші острови – Рузінга і Мфангано. Можна повернутися на «велику землю» в парк Masai Mara. Головна визначна пам’ятка парку – зебри і леви. І можливість влаштувати сніданок в хащах, тобто поснідати за столиком, накритим прямо в савані. Якщо ж ви віддаєте перевагу птахам, то пернатих можна спостерігати на островах Мбасого або Мхоло, але все ж краще доплисти до острова Рубондо – це національний парк Танзанії. Тут мешкають понад 400 видів птахів – чаплі, орли, баклани, при цьому справжнім скарбом парку вважається антилопа ситатунга
Шотландія, Лох-Ломонд
Попри те що озеро Лох-Ломонд вважається найбільшим у Великобританії, мандрівники, як правило, віддають перевагу овіяному легендами Лох-Нессу. Хоча у шотландців це місце користується заслуженою любов’ю. Так, романіст XVIII століття Тобіас Смоллет, об’їздив всю Європу, писав, що з усіх озер віддає перевагу саме Лох-Ломонду. Нині Лох-Ломонд з його 30 островами є частиною національного Троссахського заповідника. Місцеві пейзажі дивно схожі на декорації до «Володаря перснів» – ліс навколо чистий, світлий і загадковий, високі дерева поросли м’яким зеленим мохом, між ними лежать величезні камені, схожі на тролів або гоблінів. Тому якщо у вас в запасі всього кілька днів на відвідування Единбурга, виділіть хоча б один з них для поїздки на Лох-Ломонд. По-перше, їхати від столиці усього пару годин, по-друге, дорогою зможете вдосталь насолодитися ідилічними краєвидами, смарагдово-зеленими пагорбами, на яких пасуться білосніжні вівці, і мініатюрними селами з похмурими сірими будинками. Зробіть зупинку в середньовічному замку Стерлінг, що стоїть на високому пагорбі, – це колишня резиденція династії Стюартів; тут же була знаменита битва під проводом Вільяма Уолліса, історія якого екранізована у фільмі «Хоробре серце». Під час екскурсії по замку (від 9 фунтів) не проґавте кухню з восковими фігурами кухарок XVI століття, а також невеликий сад, загублений в глибині. Обідати краще вже на озері – зайдіть в який-небудь сімейний ресторан і обов’язково замовте блюдо з форелі або оселедця свіжого улову. А потім катайтеся по Лох-Ломонд на прогулянковому кораблику (від 5 фунтів)
Перу, Тітікака
До самого високогірного судноплавного озера у світі – Тітікака, яке знаходиться в Андах, на кордоні Перу і Болівії, шлях неблизький. Прилетіли ви в Ліму, столицю Перу, далі вам треба пересісти на літак до Куско. Якщо у вас в запасі є день, затримайтеся, щоб подивитися архітектурний комплекс Саксаюман, храми Кенко і Коріканча, а вже рано вранці постарайтеся не запізнитися на потяг Andean Explorer, який відправляється о 8 ранку в бік Пуно. За 10 годин на поїзді пропонують заплатити 220$. За ці гроші з відкритих вагончиків ви зможете насолодитися пейзажем, побачити місцевих жителів за роботою і навіть отримати уявлення про ринки в Перу, яким вже точно не позичати колориту. Провідники будуть розважати вас і пригощати традиційним коктейлем піско-сур – це своєрідна суміш з виноградної горілки, лимонного соку, яєчного білка, цукру і кориці. Безумовно, дістатися до Пуно, головного портового міста на південно-західному березі Тітікаки, можна і менш витонченим способом – на рейсовому автобусі, квиток на нього вам обійдеться всього в 25$. Або за годину на літаку до Хуліака (50-100 $) плюс 30 $ таксі до Пуно. І ось ви на озері, походження якого досі залишається загадкою, адже є чимало доказів того, що колись воно могло бути морем – інакше звідки в ньому такий вміст морської солі і сліди прибою. І все ж як море могло піднятися на висоту майже 4000 метрів? Це вчені намагаються з’ясувати досі. Тепер відправляйтеся в порт вибирати човен, на якому будете добиратися до плавучих очеретяних островів. Тут живуть індіанці племені урос. Здається, що з тростини вони роблять все, що завгодно, – і хатини, і обіди, і сувеніри для туристів
Італія, Маджоре
Ось де завжди гарна погода! Альпи дбайливо оберігають озеро від холодних вітрів, і такі комфортні 22-28 градусів тримаються тут з травня по жовтень. Саме тому озеро Маджоре славиться своїми ботанічними садами – для рослин тут дуже сприятливий клімат. Але нам вже точно не на що скаржитися, адже крім природи тут можна милуватися пам’ятками архітектури та мистецтва. Почніть подорож з півночі озера. У Гіффені можна забратися на гору Святої Трійці, на вершині якої знаходиться бароковий комплекс звідки видно всі околиці. Потім прогуляйтеся по Каннобіо – невеликому затишному містечку прямо на кордоні зі Швейцарією. Поблукайте по вузьких вуличках, вимощених бруківкою, щоб знову опинитися на набережній, звідки на кораблику (від € 9) доберетеся до наступної зупинки – міста Вербанії. Це місто-сад. Точніше, садів тут багато. Але все ж – кращий – ботанічний сад Таранто (вхід € 9). На західному узбережжі зупиніться в місті Стреза. Його дуже любив Ернест Хемінгуей. Орендуйте велосипед і підніміться па вершину гори Моттароне; вдосталь намилувавшись видами, спускайтеся прямо по канатній дорозі – перевезення велосипедів передбачена. І все ж на Маджоре їдуть насамперед, щоб подивитися знамениті Острови Борромео. Від Стрези вони знаходяться всього в 400 метрах. Найкрасивіший – Ізола Белла. Всю його територію займає палац Борромео з терасами і висячими садами, побачивши яких мимоволі виникають асоціації з садами Семіраміди (borromeoturismo.it). Дізнатися про кораблики на Маджоре можна докладніше на navigazionelaghi.it
Як дістатись? З Мілана поїздом, час у дорозі – 1:00. На машині по трасі А8
Іссик-Куль, Киргизія
Як у Швейцарії, тільки краще. І щоб переконатися в справедливості цих слів, зупиніться на узбережжі Іссик-Куля – в готелі, пансіонаті, санаторії, будиночку в приватному секторі, кемпінгу або навіть містечку юрт (jurta.info). Вибрати дійсно є з чого: клімат – морський, степовий і гірський одночасно, гарячі мінерально-радонові джерела, відомі своїми цілющими властивостями, снігові вершини, котрими можна милуватися навіть влітку, аромати альпійських лугів. На диво прозоре, солоне, найбільше озеро Центральної Азії знаходиться на висоті 1609 м над рівнем моря. Хімічний склад його води практично не відрізняється від знаменитого нарзану. Так що поправити своє здоров’я і оновити загар на його пляжах із золотистим – піском на півночі і червоним на півдні – мила справа. А якщо врахувати, що навіть повітря тут цілюще, то не варто обмежуватися відпочинком на узбережжі, коли навколо вдосталь мальовничих ущелин. Найвідоміша з них – Джетиогусська, з водоспадом, в якому можна скупатися, і червоними скелями, які своїми обрисами нагадують сім биків і одне розбите серце. Екскурсія з досвідченим гідом обійдеться вам в $ 25-50 з людини. Подивитися варто і долину Каркара, яку називають не інакше як безмовною. А в Караколі огляньте дунганську мечеть, яку віртуозно побудували китайські майстри без єдиного цвяха.
Як дістатись? Трансфер або громадський транспорт у напрямку Бішкек – Іссик-Куль. Маршрут проходить по мальовничому Боомській ущелині, так що 3,5 години в дорозі промайнуть непомітно
Чорногорія, Скадарське озеро
Це найбільше озеро Балканського півострова. Одна третина його належить Албанії. Чорногорія ж свою територію навколо озера порівняно недавно проголосила національним парком. До більшості цікавих місць на озері можна добратися тільки на човні. Якщо місцеві жителі називають високу ціну, щоб відвезти вас до хорошого пляжу або островам, обов’язково поторгуйтесь. Головна розвага на Скадарі – це спостереження за птахами. Тут мешкають 26 видів птахів, у тому числі і дуже рідкісних. Наприклад, чорного ібіса або далматинського пелікана ви зустрінете лише тут. Ну а ще в околицях Скадарського озера близько десяти монастирів, що діють. Наприклад, один з найдавніших – Старчево. Колись на цьому озері була велика школа переписувачів і досі збереглося багато стародавніх манускриптів. На зворотному шляху загляньте на пляж Дольні Муричі – просто щоб пообідати: рибу тут готують дуже смачно. Вран’їн монастир знаходиться на однойменному острові. Він був заснований в 1233 році. Обов’язково подивіться церкву святого Миколая Чудотворця. Можливо, вам захочеться залишитися, щоб послухати молитву. Подивіться і ще одне красиве місце, селище Ріска Црноєвича – тут є два старовині кам’яні мости, на яких можна зробити відмінні фото.
Як дістатися? Від Подгориці пів години на машині по трасі Е65
США — Канада, Великі озера
Великі озера розташовані на різних висотах: Верхнє – 183 метри над рівнем моря, а саме нижнє, Онтаріо (Канада) – близько 74 метрів. Тому на всій території Великих озер водоспади – явище буденне, але найвидовищніший – вздовж річки Ніагара, між озерами Ері і Онтаріо. Що дивно, на канадській стороні місто носить точно таку ж назву –
Ніагара-Фолс, хоча зовсім не схоже на безлике американське. Гуркіт води, який чути за 25 кілометрів, і пар, який насправді не пар, а водяний пил, що підіймається над містечком, як туман, тільки підігріває інтерес до водоспаду. Насправді водоспад нехай і Ніагарський, але він не один – їх декілька. Наймальовничіший – Підкова – краще видно з боку Канади. Затриматися в цьому водному парку варто до пізнього вечора, щоб побачити феєрверк, який влаштовують канадці рівно о 22.00, а головне, побачити те, як красиво водоспади переливаються кольорами. Щоб очікування не було втомливим, існує ціла безліч варіантів вивчити Ніагару вдень вздовж і впоперек: з висоти пташиного польоту на вертольоті (романтична прогулянка на двох – 25 хвилин за $ 359), на кораблику «Два тумани» ($ 11.50)
Плитвицькі озера, Хорватія
Плитвицькі озера розташовані в парку в 105 кілометрах на південний захід Загреба і в 10 кілометрах на південь від села Грабовац в Хорватії. Це чарівне місце не дарма в 1979 році було включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Всього на 30 гектарах парку – 16 великих озер c водою яскраво-бірюзового кольору, що взаємодіють один з одним завдяки каскадному розташуванню, а також безліч дрібних водойм, пінистих водоспадів, печер, садів і хвойний ліс. До речі, раніше парк був закритий для відвідування туристів. Тільки в 1958 році на місцевості були побудовані пішохідні доріжки і з’явилися такі послуги, як прогулянка на теплоході або катері
Озеро Салар-де-Уюні, Болівія
Салар-де-Уюні, розташоване в південній частині Болівії, вважається найбільшим соленим озером на планеті. Його площа сягає понад 10 тис. кв. км. Воно особливо красиве в сезон дощів, коли вода робить його схожим на дзеркальну поверхню. А якщо врахувати той факт, що по Салар-де-Уюні можна гуляти пішки, то озеро можна воістину назвати унікальним. Тільки уявіть: ви йдете по хмарах, а вдалині не видно ні доріг, ні горизонту … Це дивовижно!